Шановні батьки!

Пропоную Вам, скористатися консультаціями та практичним матеріалом, який ознайомить, підкаже та допоможе розвинути мовлення та інші психічні процеси вашої дитини.Огляд кабінету

Дидактичний матеріал з розвитку мовлення та навчання грамоти

"Що потрібно знати дорослому у навчанні дошкільника основам грамоти."

Як ми навчаємось! Пропоную переглянути фрагменти наших занять та цікавих ігрових моментів!

Презентація з теми: "Принципи навчання дітей з порушеннями мовлення"

ЛОГОПЕДИЧНА СКАРБНИЧКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Діти, в силу свого віку, ще не достатньо розуміють, наскільки важливо для них навчитися правильно говорити, чітко вимовляти всі звуки в словах. Але батьки повинні розуміти, що навіть найменше порушення звуковимови може негативно вплинути на подальший розвиток і формування дитини. Чому?

По-перше, в багатьох дітей у зв'язку з недоліками мовлення виникають психологічні проблеми – дитина соромиться свого мовлення, намагається менше говорити – і, як наслідок, вона стає більш замкнутою, нетовариською.

По-друге, порушення звуковимови в дошкільному віці є першою сходинкою до проблем в навчанні читання та письма в школі (виникають дислексія – порушення читання та дисграфія – порушення письма).

І, нарешті, по-третє, мовлення – це один з найголовніших засобів пізнання світу, а тому погано розвинене мовлення буде перешкоджати повноцінному розвитку особистості.

Розвиток мовлення дитини починається від самого народження. Навички правильного мовлення дитина набуває в сім’ї. Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини має велике значення для всього її подальшого життя.

Мовленню необхідно вчити, перш за все, шляхом особистого прикладу. Дитина повинна чути правильне, чітке мовлення, бажано, щоб батько й мати розмовляли з малюком на одній мові. Дуже важливим є те, що саме, те в якому вигляді сприймає слух дитини в ранньому й молодшому віці, в найбільш сприятливі роки її життя.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ

Перший рік життя.

1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає «комплекс пожвавлення». З 3-4 міс. повертається на голос дорослого. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей у цьому віці з’являються перші слова.

Другий рік життя.

Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя.

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя.

Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини тощо. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення «Ми з мамою ходили в магазин за хлібом», «Я люблю грати великою машиною». Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П’ятий рік життя.

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – «сапка», жовтий – «жовтий»). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – «йак», риба – «либа», пиріг – «пиліг»).

Шостий рік життя.

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

ТАБЛИЦЯ ЗАСВОЄННЯ ДІТЬМИ

ЗВУКІВ МОВЛЕННЯ

Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропонуємо Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В ДІТЕЙ

Мовленнєву компетенцію потрібно формувати в дітей вже з раннього віку. Задля цього потрібно лише дібрати адекватні методи й прийоми розвитку мовлення та навчання дітей рідної мови. Зміст і прийоми роботи з дітьми значно залежать від їхніх вікових особливостей.

Для розвитку мовлення дітей 3-го року життя важливо використовувати різні режимно-побутові процеси, під час яких дорослий, спілкуючись з малюком, має:

вправляти їх в називанні предметів, їхніх якостей (паперовий пароплав), дій (кулька котиться);

учити дитину супроводжувати свої дії мовленням – «Вдягаю сорочку», «Мию руки»;

формувати в дитини здатність звертатися до дорослих і однолітків із проханням чи пропозиціями – «Дай, будь ласка, ведмежа», «Давай гратися машинками».

Мовленнєві завдання у роботі з дітьми 4-го року життя значно ускладнюються. Тому в процесі ігор, спостережень, бесід слід не лише збагачувати й активізувати словниковий запас дитини, а й учити правильно узгоджувати слова в реченні. Поряд з цим слід працювати над формуванням звукової культури мовлення, вправляти дитину у правильній звуковимові.

На 5-му році життя основну увагу необхідно приділяти розвитку діалогічного й монологічного мовлення, формуванню навичок культури мовлення.

Дітей 6-го року життя слід навчати граматично правильного, чіткого, виразного мовлення. Дорослі мають звертати особливу увспілкування. Для вироблення правильного темпу мовлення, закріплення вміння керувати силою голосу вивчають з дітьми скоромовки,агу на помилки в мовленні дитини під час повсякденного чистомовки, лічилки тощо.

Варто всіляко заохочувати мовленнєві успіхи дитини, адже це надає їй упевненості в своїх силах, активізує комунікативну діяльність, а отже, створює сприятливі умови для успішної підготовки до шкільного навчання.

ДОПОМОГА В МОВЛЕННЄВОМУ РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Термін появи першого слова у дітей має великий діапазон. Не варто програмувати свою дитину на промовляння першого слова, фрази у чітко визначені вами терміни. Ще гірше, коли успіхи своєї дитини ви порівнюєте з мовленнєвим розвитком чужого однолітка, а то й меншого на кілька місяців. Це не трагедія, що інший такий балакучий. Справа в тому, що він – інший. Процес появи першого слова, фрази – індивідуальний, неповторний, темпи збагачення словника та терміни оволодіння ним у кожної дитини різний.

Частіше спілкуйтеся з дитиною.

Грайте з нею в ігри.

Проводьте бесіди, спостереження за оточуючим.

Розвивайте дитячий артикуляційний апарат.

Розширюйте коло інтересів дитини.

Читайте та розглядайте книжки з яскравими малюнками.

Будьте зразком для дитини у власному мовленні.

Вживайте всі частини мови, засоби емоційного та інтонаційного забарвлення мовлення.

При спілкуванні з дитиною вводьте елементи новизни, пояснюючи незнайомі терміни, слова етикету, варіанти словозміни та словотворення.

Не дозволяйте собі в присутності дитини ігнорувати звертання іншого дорослого.

Не глузуйте з дитини, яка має вади мовлення, не перекривляйте її.

Не карайте дитину за те, що вона не в змозі виконати ваше мовленнєве завдання.

Під час спілкування з дитиною, використовуйте до обраної теми предмети, малюнки, атрибути, що відтворюють певні дії, складаються в сюжетну розповідь.

Зважаючи на можливості своєї дитини, постійно задіюйте її досвід і виводьте на рівень порівнянь, аналогій, узагальнень, ототожнення, встановлення взаємозв’язків між предметами.

При спілкуванні робіть паузи для відповіді дитини, навіть якщо вона ще не говорить.

Купуйте (по можливості) та пропонуйте дитині іграшки, які впливають на її всебічний розвиток

Вчіть дитину спілкуватися, гратися з іншими дітьми.

Хваліть дитину за її намагання говорити.

Уважно слухайте її, якщо вона розповідає про свої справи.

Своєчасно виправляйте дитяче мовлення, вчасно звертайтеся до логопеда!

Дитина потребує визнання своїх мовленнєвих успіхів та схвалення їх усмішкою, дотиком, обіймами, оплесками, приємними словами. Не скупіться на такі прояви почуттів!

ДО УВАГИ БАТЬКІВ, ДІТИ ЯКИХ ВІДВІДУЮТЬ ЗАНЯТТЯ З ЛОГОПЕДОМ!

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

1. Дитина має бути готовою до роботи, тому що її свідоме бажання виправити звуки має велике значення.

2. При виправленні певного звуку не звертайте увагу на інші спотворені звуки.

3. Матеріал має відпрацьовуватися послідовно, а не вибірково. Пропуски окремих етапів роботи впливають на якість виправлення вад мовлення.

4. Перехід від одного етапу до наступного відбувається тільки при засвоєнні попереднього матеріалу.

5. Кожний виправлений звук необхідно відразу вводити в розмовно-побутове мовлення.

6. Дитина повинна займатися щоденно по 15-20 хвилин, при можливості 2 рази на день, виконувати завдання перед дзеркалом, працювати як над новим, так і попереднім завданням.

7. Активно допомагайте дитині та вимагайте від неї виконання завдань.

ДО УВАГИ БАТЬКІВ
АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА

Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату (губ, щік, язика, нижньої щелепи), відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків.

Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.

Перед початком роботи Вам необхідно показати дитині вправу та пояснити її виконання. Для того, щоб дитини проявила цікавість до артикуляційної гімнастики, її слід проводити в ігрові формі.

Наприклад: «Язичок живе у своєму будиночку – ротику. Як і в будь-якому будинку в ньому теж є свої дверцята – це губи та зуби. Подивись, як я можу відчиняти й зачиняти дверцята в своєму будиночку, а тепер спробуй ти. Язичок дуже веселий і любить перетворюватися на різні речі (вправи «Лопаточка», «Чашечка», «Голочка», «Трубочка», «Гірка»). А ще він, як і всі діти любить гратися – гойдатися на гойдалці вгору-вниз, вгору-вниз (вправа «Гойдалка»), грати в хованки (вправи «Змійка», «Годинник»). Та, мабуть, як і ти, він великий ласун, любить поласувати чимось смачненьким (Вправа «Смачне варення»). А як швидко він вміє скакати на конячці (Вправа «Конячка»)!»

Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя, і своє, та могла контролювати виконання вправ.

Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо в неї щось не виходить, або виходить не вірно, це може призвести до того, що малюк взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими та чіткими.

АРТИКУЛЯЦІЙНІ ВПРАВИ:

Статичні вправи

1. «Усмішка». Губи в усмішці, зубів не видно. Повторити вправу 5-10 разів.

2. «Дудочка».Витягнути губи вперед, як для поцілунку, утримувати в такому положенні 3-5 секунд. Повернути губи в спокійне положення. Дати дитині час для перепочинку і розслаблення. Запропонувати ковтнути слину. Повторюємо вправу 5-10 разів.

3. «Голочка». Рот широко відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 5-10 секунд.

4. «Лопаточка». Усміхнутися, відкрити рот. Язик висунути, розслабити, покласти широкий передній край язика на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати його в такому положенні під рахунок від 1 до 5-10.

5. «Покараємо неслухняний язичок». Усміхнутися, відкрити рот, спокійно покласти широкий язик на нижню губу та поплямкати його губами, вимовляючи: «Пя-пя-пя».

6. «Покусаємо язичок». Усміхнутися, відкрити рот і покусувати язик. Варіанти:

1)покусувати кінчик язика;

2)покусувати середину язика;

3)покусувати язик, просуваючи його поступово вперед-назад.

Під час виконання вправи вимовляти: «Та-та-та» (це допомагає дитині виконувати вправу).

7. «Чашечка». Рот широко відкрити. Бічні та передні краї широкого язикапідняти вгору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

8. «Трубочка». Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 5-10 разів.

9. «Пароплав».Злегка посміхнутися, висунути язик, затиснути його зубами і співати звук «и»: «И-и-и» («пароплав гуде»).

10. «Вітрило».Посміхнутися, широко відкрити рот, поставити язик за верхні зуби так, щоб кін­чик язика міцно упирався в зуби. Утримувати 5-10 секунд.

11. «Гірка». Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 5-10 секунд.

Динамічні вправи

1. «Кулька». Надування щік. Утримувати в такому положенні 5-10 секунд.

2. «Покатаємо кульку». Почергове надування щік, перекачування повітря з однієї щоки в іншу. Прокочувати повітря між верхньою та нижньою губами. Виконати по 5-10 разів.

3. «Футбол». Рот закритий. Напруженим язиком впертися то в одну, то в другу щоку. Виконати 5-10 разів.

4. «Змійка». Рот широко відкрити. Язик сильно висунути вперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед і заховати в глиб рота. Рухати язиком у повільному темпі 5-10 разів.

5. «Годинник». Посміхнутися, відкрити рот, висунути вузький язик якнайдалі та тягнутися язиком поперемінно праворуч-ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 5-10 разів.

6. «Гойдалка». Висунути вузький язик.

а) Тягнутися напруженим язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати.

б) Напруженим язиком тягнутися до верхніх та нижніх зубів (по черзі).

Вправа проводиться під лічбу 5-10 разів.

7. «Оближемо губки». Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.

8. «Почистити верхні зуби». Посміхнутися, відкрити рот. Кінчиком язика «почистити» верхні зубки із вну­трішнього боку, рухаючи язиком вправо-вліво.

9. «Сходинки». Відкрити рот. Вузьким кінчиком язика торкнути верхню губу (перша сходинка), потім верхні зуби (друга), далі притиснути до альвеол (третя). Утримувати в кожному положенні 3-5 секунд.

10. «Маляр». Відкрити рот. Широким кінчиком язика «побілити» піднебіння, роблячи повільні рухи від верхніх зубів углиб рота й назад. Нижня щелепа не повинна рухатися.

11. «Смачне варення». Посміхнутися, відкрити рот. Широким язиком у формі чашечки облизувати верхню губу, роблячи рухи зверху вниз. Можна продовжити рух і сховати язик до рота, не руйнуючи «ча­шечки». Повторити 5-10 разів.

12. «Конячка». Посміхнутися, відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Пильнувати, щоб рухався тільки язик. Спочатку клацати повільно, а потім дедалі прискорюючи. Виконати 10-15 разів.

13. «Грибок». Посміхнутися, широко відкрити рот, присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу (Слідкувати, щоб під’язикова зв’язка була натягнута («ніжка гриба»). Краї язика мають примикати до верхніх зубів). На відміну від вправи «Конячка», язик не повинен відриватися від піднебіння. Утримувати в такому положенні 5-10 секунд. Повторити 5-10 разів.

14. «Індик». Відкрити рот, покласти язик на верхню губу та проводити рухи кінчиком язика по верхній губі вперед і назад, намагаючись не відривати язика від губи, ніби погладжу­ючи її. Темп рухів поступово прискорювати, потім включити голос, поки не почуєть­ся «бл-бл» (так «белькоче» індик).

Батьківські збори № 1

Специфіка навчання та виховання дітей у логопедичній групі

План проведення:

1. Що таке «логопедія»? Хто такий логопед?

2. Особливості логопедичної роботи:

- зміст логопедичної роботи;

- форми логопедичної роботи.

Шановні, батьки, сьогодні ми з вами поговоримо проспецифіку навчання та виховання дітей у логопедичній групі.

Що таке «логопедія»? Хто такий логопед?

Логопедія – це наука про порушення мовлення, його запобігання та подолання засобами спеціального корекційного навчання та виховання.

Вчитель-логопед – це фахівець з вищою дефектологічною освітою, що займається корекцією мовленнєвих порушень. Вчитель-логопед працює з дітьми щодня чотири години.

В нашому дошкільному навчальному закладі працюють дві логопедичні групи (середня та старша). Тривалість перебування дошкільників у логопедичній групі встановлюється ПМПК з урахуванням рівня мовленнєвого недорозвитку.

До середньої логопедичної групи зараховують дітей із загальним недорозвитком мовлення віком від 4 років. У дітей із ЗНМ, окрім порушення фонетико-фонематичної сторони мовлення, є відхилення у формуванні лексико-граматичних компонентів мовлення. Такі діти можуть перебувати в логопедичній групі до початку навчання в школі (тобто до 6 – 7 років).

До старшої логопедичної групи зараховують дітей віком від 5 років. Діти з ФФНМ оформляються в групу терміном на 1 рік, а діти із ЗНМ – до початку навчання в школі.

Нормативна наповнюваність логопедичної групи для дітей з ФФНМ – 10-12 дітей, а для дітей із ЗНМ – 8-10 дітей.

- Чим відрізняється робота педагогів логопедичних груп від роботи в масових групах дитячого садка?

В логопедичній групі проводиться спеціально організоване навчання та виховання за планом, який охоплює всі напрямки корекційної роботи з дошкільнятами. Відбувається комплексний вплив на дитину з боку вчителя-логопеда, вихователів, психолога, музичного керівника, інструктора з фізичної культури, медичної сестри. Всі заняття проводяться в ігровій формі. Для занять з дітьми обладнано логопедичні кабінети.

Головна мета корекційного навчання – виховання у дітей правильного, чіткого, виразного мовлення з урахуванням лексичної та граматичної будови мовлення.

План корекційної роботи складається з урахуванням вікових, мовленнєвих і індивідуальних особливостей дітей, а також розв’язуваних у процесі навчання й виховання корекційних завдань.

Робота з дітьми проводиться за наступними напрямками:

- формування правильної звуковимови;

- розвиток рухливості органів артикуляції (тобто органів мовлення: губ, щік, язика, нижньої щелепи);

- розвиток і удосконалення фонематичних процесів, тобто вміння розрізняти на слух звуки мовлення, склади, слова, схожі за звучанням, артикуляцією;

- розвиток і вдосконалення граматичної будови мовлення;

- збагачення, активізація словникового запасу;

- розвиток дрібної моторики рук, тобто рухів пальців (що позитивно впливає на розвиток мовленнєвих зон головного мозку); підготовка руки до письма;

- розвиток зв’язного мовлення (а саме вміння складати розповіді, загадки, переказувати тексти, декламувати вірші тощо);

- розвиток і вдосконалення просодичного боку мовлення (формування правильного дихання, відпрацювання дикції, виразності, мовлення, робота над правильним наголосом, темпом мовлення).

Упродовж навчального року вчитель-логопед проводить корекційні заняття. За формою проведення логопедичні заняття поділяються на фронтальні, індивідуальні та підгрупові.

- Фронтальні заняття (грамота) – це заняття на яких присутні всі діти групи. Такі заняття проводяться 1 раз на тиждень. Тривалість заняття 25-30 хвилин.

- Підгрупові заняття – це заняття з невеликими підгрупами із 3-5 осіб. У підгрупи вчитель-логопед добирає дітей зі схожими порушеннями мовлення. Склад підгруп протя­гом навчального року може змінюватися залежно від конкретних цілей і завдань того чи іншого періоду, навчання, а також індивідуальних успіхів кожної дитини. Такі заняття проводяться щодня. Проводиться 4 заняття на тиждень. Тривалість заняття 25-30 хвилин.

- Індивідуальної роботи. Тривалість заняття 15 хвилин для кожної дитини. Один день на тиждень відводиться повністю для індивідуальної роботи з дітьми.

Крім того, вихователі працюють над розвитком мовлення щоденно, використовуючи режимні моменти, прогулянки, самостійну діяльність дітей і щоденне спілкування з ними.

Коментарi